ІІ. Формування підвалин дисертаційного дослідження

 

Достатньо часто вимоги ВАК України до дисертаційних робіт оцінюються здобувачами як складні, особливо на початку про­ведення дослідження. З цим, певною мірою, можна погодитися. Дійсно, ВАК України запропонував складну але достатньо добре формалізовану структуру дисертаційної роботи, що дозволяє при її чіткому дотриманні зосередити увагу фактично на змісті такої робо­ти. Це також полегшує її оцінювання (експертизу), що передбачає, насамперед, дотримання формальних вимог, а також порівняння з кращими зразками розкриття змісту в таких роботах. В той же час, здобувач має великий простір для творчості в основній частині дисертації.

Наш багаторічний досвід свідчить, що дисертаційне дослідження доцільно ви­конувати в такій послідовності:

  • вибір теми;

  • з'ясування об'єкта й предмета дослідження;

  • визначення мети, завдань і гіпотези дослідження;

  • виявлення і відбір наукової літератури, нормативно-правових актів, їх вивчення й аналіз;

  • складання плану;

  • написання вступу;

  • виклад теорії та методики;

  • вивчення досвіду роботи;

  • формування висновків і рекомендацій;

  • підготовка статей та доповідей на конференціях;

  • оформлення списку використаних джерел та додатків;

  • літературне й технічне оформлення;

  • рецензування;

  • підготовка до захисту;

  • прилюдний захист дисертації.

 

Текст дисертації починається з вступної частини, де, в першу чер­гу, наводиться стисле обґрунтування актуальності дисертаційного дослідження. Цей текст залишає певне враження про загальну культуру дослідника, оскільки дає уявлення про розуміння ним проблемної ситуації з досліджуваної теми у світі, державі, певній сфері чи галузі суспільної діяльності, про вміння її стисло, пере­конливо та грамотно відобразити, про рівень знайомства здобувача з відповідними, в першу чергу, сучасними дослідженнями зарубіжних і вітчизняних вчених. Серед останніх іноді відсутні прізвища відомих дослідників й некоректно наведені прізвища вчених, що не мають відношення до досліджень за напрямом дисертаційної роботи (наприклад, члени відповідних спеціалізованих вчених та експертних рад тощо). Відсутність посилання на роботи наукового консультанта чи керівника наштовхує на думку про непричетність їх до досліджень з даної темати­ки. Зустрічаються роботи, де обґрунтування актуальності викладається занадто за­гальними фразами, не відображає реальної ситуації суспільного розвитку за обраним напрямом дослідження у світі взагалі й в державі зокрема, насамперед, їх зв'язок з стратегічними напрямами, концепціями, планами, програмами та завданнями тако­го розвитку.

Досвід свідчить, що актуальність теми обґрунтовується в основному з таких трьох позицій:

  • задоволення суспільних потреб у вирішенні проблеми, особливо на користь, України (соціальна значущість);

  • ступінь розробленості теми в науковій літературі, зазначення того, які питання потребують вирішення;

  • доцільність роботи для розвитку галузі науки, її вдосконалення (практична значущість).

А головне - кількома реченнями розкрити суть наукової проблеми (для докторських дисертацій) або наукового завдання (для кандидатських дисертацій).

 

Слід пам'ятати, що науково-прикладна цінність дисертації, насамперед, визначається тим, наскільки вона сприяє вирішенню завдань, визначених в основних політичних, правових та програмних документах держави.

Важливість зазначеного вище зв'язку призвело до введення окремого пункту у вступній частині до дисертації, де необхідно конкретизувати його, та показати осо­бистий вклад здобувача в межах виконання конкретної науково-дослідної розробки, передбаченої державними науковими чи науково-технічними програмами, проекта­ми, планами. Найчастіше в цьому пункті зазначаються науково-дослідні роботи, що виконуються за місцем підготовки на бюджетній основі чи на замовлення інших уста­нов та організацій. Як правило, наводиться номер їх державної реєстрації, частіше за реєстраційною карткою, що свідчить про реєстрацію початку виконання цієї роботи. Більш правильно посилатися на номер державної реєстрації за обліковою карткою, що фіксує завершення виконання роботи (з подачею звіту або без нього). Завершена зареєстрована робота стає надбанням суспільства й фактичною специфічною фор­мою впровадження з вільним або іншим способом доступу за замовленням.

У багатьох дисертаціях, як відмічають експерти ВАК, спостерігається плутанина з визначенням об'єкта та пред­мета дослідження. Перший фактично визначає обраний напрям дослідження, а дру­гий - конкретну тему дослідження в межах цього напряму, що зазначена на титульній обкладинці дисертації. Дійсно, якщо Ви проводите аналіз інформаційних дже­рел, то шукаєте їх за назвою. Якщо вони не відповідають назві, Вас може очікувати розчарування. Аналогічно, предмет дослідження не має відрізнятися від назви роботи. Будь-які додаткові слова в ньому, як правило, звужують або розширюють поле дослідження. У першому випадку назва роботи буде більш широкою й більш відповідатиме визначенню об'єкта, а не предмета дослідження.

Заслуговує на увагу питання визначення мети дослідження. Мета - це очікуваний результат внаслідок виконання дисертаційного дослідження, іншими словами - внаслідок вирішення поставленої наукової проблеми чи наукового завдання. Фактич­но досягнення мети і вирішення наукової проблеми чи завдання тотожні за резуль­татом. Відтак, вони збігаються за змістом. Й тому нелогічно вкладати в них різний зміст, давати невідповідні визначення. Наприклад, мета дослідження - теоретико-методологічне обґрунтування взаємодії органів державної влади та політичних партій і розроблення відповідних науково-прикладних рекомендацій з її вдосконалення. А наукове завдання - теоретично та методологічно обґрунтувати взаємодію органів державної влади та політичних партій і розробити відповідні науково-прикладні рекомендації з її вдосконалення.

Таким чином у рубриці "Мета дослідження" вказується його кінцевий результат і конкретна корисність. Наприклад: науково-теоретичне обґрунтування сутності, закономірностей, функцій, структури, еволюції управління професійною освітою як особливої цілісності й органічної частини освітньої системи в Україні й на цій основі розкриття можливостей використання нагромадженого досвіду в су­часних умовах.

Перед тим, як розглянути питання новизни дослідження, звернемося до формули дисертаційного дослідження, що не формалізована в документах ВАК України, але визнається багатьма експертами. Маємо: завдання – новизна – загальні висновки (основні результати дисертаційної роботи). З цієї формули слідує, що:

  • основним елементом дисертаційної роботи, що поєднує завдання та висновки, є новизна;

  • загальні висновки мають відповідати завданням (якщо не всі завдання знайш­ли своє вирішення у висновках, то робота є незавершеною; якщо ж у висновках вирішено більше завдань, ніж зазначено, то робота спланована не кращим чином);

  • загальні висновки мають містити основні результати дисертаційної роботи, які мають ознаки новизни. В них також наводяться основні результати, що носять науково-прикладний характер (методики на основі запропонованих наукових поло­жень, рекомендації тощо).

Найпростіше й найпрозоріше, коли вирішення кожного завдання безпосередньо знаходить відображення у відповідному пункті (або пунктах) загальних висновків. З досвіду можна порадити планувати: а) для докторських дисертацій - 7-9 завдань; б) для кандидатських дисертацій - 5-6 завдань. Цього можна досягти узагальненням завдань, їх інтеграцією.

При цьому варто використовувати такі найбільш прийнятні слова, як:

  • виділити,

  • визначити,

  • виробити,

  • виявити.

  • відпрацювати,

  • встановити,

  • дати прогноз,

  • дослідити,

  • запропонувати.

  • здійснити,

  • обґрунтувати,

  • охарактеризувати,

  • передбачити, покращити,

  • поширити,

  • проаналізувати,

  • розкрити,

  • розробити,

  • удосконалити,

  • узагальнити.

  • уніфікувати,

  • упровадити та ін.

Більш детально зупинимося на визначенні наукової новизни дослідження як основ­ного наукового результату дисертаційної роботи. Саме тут, найчастіше, виникають серйозні зауваження експертів. Основне з них - це відсутність у положеннях, вине­сених у новизну, саме ознак новизни. Наприклад, положення «запропоновано (сфор­мовано, розроблено тощо) методологічний підхід (метод, модель тощо) далі його назва» не має ознак новизни. Це констатація факту, лозунг. А ознаки новизни - це те, чим дане наукове положення відрізняється від відомих, в чому його сутність. На­приклад:

1) удосконалено: запропоновано методологічний підхід, який відрізняється від відомих (відомого) врахуванням чинника (зазначити якого), що розширює сферу його застосування для вирішення певного (зазначити якого) класу (групи) завдань;

2) дістали подальшого розвитку: система принципів надання державному управлінню демократичного характеру шляхом (через) її доповнення (включення, врахування) принципами (далі перелік принципів, що розвивають цю систему), що дозволяє ... (далі конкретизація нових особливостей чи якостей). Іноді до новизни включають методики, що справедливо не рекомендовано ВАК України, оскільки, як й алгоритми, є прикладними, практичними результатами. Не є новизною й «науково-методичні» підходи. Це сленг. Правильно говорити про науково-методологічні підходи.

В низці кандидатських дисертацій, за даними експертів ВАК, пункт новизни «вперше» містить узагальнення вже відомих у науці напрямів досліджень і положень та не має ознак новизни. Краще не допускати такого, тим більше, що у вимогах ВАК України рекомендовано викори­стовувати пункти новизни «вперше», «вдосконалено», «дістало подальшого розвит­ку», але ніде не зазначено, що всі вони мають бути присутніми у роботі. Якщо не має положень, що запропоновані вперше, то необхідно зосередитися на інших пунктах новизни. В той же час, на нашу думку, якщо тема дослідження суттєво відрізняється від всіх інших попередніх тем за обраним напрямом і є дійсно оригінальною, напри­клад, має ознаки «бренду», то можна у пункті новизни «вперше» зазначити факт її дослідження.

Що можна порадити при визначенні новизни дослідження? Вже на стадії напи­сання наукових фахових статей, зокрема формування висновків до них, доцільно застосувати метод інноваційного фільтра. Цей метод передбачає:

1) перегляд зібраного та опрацьованого матеріалу через інформаційний фільтр, побудований як набір загальновідомих наукових положень (наукові закони, закономірності, принципи, тенденції, теорії, наукові концепції, наукові стратегії, науково-методологічні підходи, моделі, моделі-підходи, методи загальні, методи спеціальні, класифікації та інші способи узагальнення і систематизації матеріалу, наукові способи доведення та обґрунтування, розвиток понятійного апарату тощо);

2) виділення тих положень, що мають місце в матеріалі, який піддано аналізу;

3) перевірка виділених положень на відповідність пунктам новизни, визначеним ВАК України («вперше», «вдосконалено», «дістало подальшого розвитку»), та їх відбір за однією з цих ознак;

4) формування та редагування виявлених пунктів новизни. Вважаю доцільним звернути увагу на той факт, що новизна може бути як в отрима­них результатах, так і в способах їх отримання, доведення, обґрунтування. Саме цим можна пояснити дублювання результатів у висновках та позиціях новизни.

Для формулювання наукової новизни можна вживати такі фрази:

вперше:

- розроблено нову систему... з використанням відомих (нових) принципів...;

- сформульовано й змістовно обґрунтовано...;

- створено концепцію, що забезпечує...;

- доведено залежність між... ;

удосконалено:

- методику, в частині..:

- систему... з використанням виявлених тенденцій..., що полягає в...;

подальшого розвитку набули:

- функції державного управління (назвати, які):

- закономірності процесу розвитку системи державного управління (назвати, які);

- тенденції (назвати, які);

- загальна наукова картина розвитку управління, зокрема доповнено й ак­туалізовано такі провідні ідеї та принципи (назвати, які) тощо.

Щодо загальних висновків за результатами дисертаційних досліджень. Вони ма­ють відповідати завданням та бути викладені у стверджувальній формі: визначено ..., виявлено ..., проаналізовано ..., рекомендовано ..., доведено ..., обґрунтовано

..., показано ..., запропоновано , розроблено ..., сформовано ... тощо. Можна їх персонозувати, наприклад, «дисертантом запропоновано». Хоча в цьому немає особливої необхідності, оскільки це висновки і результати саме дисертанта. Слід враховувати, що окремі формулювання, наприклад, досліджено..., не є результатом, якщо далі не мають продовження типу «досліджено ... і запропоновано.».

За ви­могами ВАК України, загальні висновки мають починатися з пункту, в якому стисло охарактеризовано стан досліджуваної проблеми. В деяких роботах цього немає. Слід не забувати, що висновки мають містити рекомендації за результатами дослідження. На жаль, нерідко такі рекомендації не є реальними як за адресатом, так і за змістом. Загальні висновки підсумовують дисертаційну роботи й містять всі основні ре­зультати. Інколи деякі з них сформовані здобувачем саме на етапі формування цих висновків. Тому доцільно опублікувати їх окремою статтею у відповідних наукових фахових виданнях України. Тим більше, що написання такої статті не потребує ве­ликих зусиль.

Практична цінність більшості дисертаційних робіт підтверджується актами впровадження та довідками про використання в різних установах і організаціях. На нашу думку, така практика цілком слушна, особливо для робіт, що мають науково-прикладний характер. Як зауваження можна зазначити, що більшість з цих актів та довідок носять достатньо формальний характер. Має сенс посилити реаль­ну практичну віддачу від дисертаційних робіт, особливо тих, що зорієнтовані на дослідження конкретних суспільних явищ, об'єктів, процесів. Наприклад, шляхом координації їх тематики та завдань відповідно до потреб суспільної практики. Це відповідає шляху інноваційного розвитку держави. В той же час, не слід забувати, що саме результати фундаментальних досліджень кардинально перетворюють світ й роблять життя іншим, технологічно більш досконалим. Галузь науки, що не має розвитку фундаментальної складової, має великий шанс перетворитися на чисто прикладну галузеву науку.

Отже, практичне значення дисертації може втілюватися в таких формах:

  • включення матеріалів дослідження в державні стандарти, інструктивно-методичні матеріали відповідних міністерств і відомств;

  • використання в рішеннях міністерств, відомств, методичних центрів ін­формації про завершення дослідження;

  • актів навчальних закладів про впровадження висновків і результатів ди­сертації в навчальний процес (навчальний план, програму, методичні розроб­ки, підручник, навчальний посібник);

  • використання результатів дослідження в установі, організації, закладі, підтвердженого відповідним документом.

Дуже важливим є вибір досвідченого наукового керівника. Невипадко­во в Положенні про підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації передбачено, що призначення науковим керівником кандидата наук є винятком і здійснюється за погодження вчених рад установ і організацій. Поки ця норма у частині винятку часто порушується. Добре також, якщо досвідчений науко­вий керівник усвідомив свою високу місію у підготовці кадрів вищої кваліфікації для держави та відповідальність і приділяє цьому необхідну та достатню увагу. Важ­ливу роль відіграє якість організації підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, зокрема, сумлінне дотримання всіх вимог та етапів про­ходження підготовки докторантів, аспірантів та здобувачів, а також вимогливість спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій щодо дотримання вимог ВАК України. Все це давно відомо, але ніколи не втрачає актуальності.

Слід зазначити й один з недоліків формалізації структури та обсягів дисертаційних робіт, який проявляється в тому, що в авторефератах найбільш ґрунтовно підготовлених дисертаційних робіт з численними суттєвими науковими та практичними результатами, пунктами новизни, а також з великою кількістю наукових публікацій, впроваджень (акти, довідки) та апробацій на науково-комунікативних за­ходах (симпозіуми, конференції, «круглі столи» тощо), виникає питання, як вкласти­ся у встановлений обсяг - що узагальнювати, скорочувати чи взагалі не включати без суттєвої втрати досягнутої високої якості роботи?

Не зайве нагадати про необхідність дотримання при складанні списку використа­них джерел інформації нового стандарту їх оформлення. Часто в авторефератах, осо­бливо до докторських дисертацій, здобувачі включають до списку своїх робіт все, що надруковано, навіть, якщо ці публікації не мають безпосереднього відношення до ро­боти. При цьому, іноді це робиться за рахунок зменшення викладення в авторефераті основного змісту по розділах, що є помилковим.

Контакты

 

  •        (044) 531-53-00
    + 3 (098) 581-54-92
  • Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

О компании

В основу создания Информационного центра «Медведь» положен многолетний разносторонний диалог ученых, педагогов высшей школы, практиков разных высших учебных заведений Украины.... Подробнее

Реклама

 
Scroll to top